Obtain Immediately Fritz Leibers Fafhrd And The Gray Mouser Brought To You By Howard Chaykin Presented In Visual Format

і ранні "Геллбої", це низка самостійних направду подекуди сильніше сюжетно зв'язаних, ніж я очікував фентезійних пригод, з трішки меншим, та все одно відчутним акцентом на горорі. Зовні персонажі, звичайно, не такі харизматичні, як Геллбой та його найхимерніші поплічники чи антагоністи це просто два мужика, один як Зорро, інший як типовий войовничий варвар з фентезі, але наявність літературного оригіналу виливається в таких перевагах коміксу як дотепні діалоги, та й сюжет, що менше втрачає у переказі.
Прикро, що закінчується серія не на найцікавішій та наймасштабнішій історії. З іншого боку, можна вітати, яку широку кількість тем книжка охоплює. ротягом семи історій герої стикаються з безжалісною гідьдією злодіїв, невідворотністю долі, боягузливим отруювачем з багатого роду, жагою смерті, хтонічно оманливою рекламою, і дізнаються, що найкоротший шлях до сварки з другом через транслітераційний срач.
This was really fun, I'd never heard of Fafhrd or the Gray Mouser, but I had heard of Lanhkmar a fantasy version of New York where most of their adventures take place somewhere distantly in the past.
I can see how having a duo to act as foils for each other can really work.
Although the differences between the two were more in their backgrounds, They both arrived at the same place in life in very different ways and found kindred spirits in each other.


The art I actually like more that some of Mike Mignola's later work, since he isn't really distorting the figures here too much, but still has the great stark shadow work.


I'm curious how the original stories compare to this version, There's a little bit of a sample at the end giving an origin story for Fafhrd.
The Gray Mouser's past of course is mostly

uknown,

All in all, though there was as serious Conan vibe, the feel was much different just by putting this pair together instead of a lone warrior.
Still small enough that they could feel alone, especially when separated, but never completely alone, Ultimately, I'm glad I borrowed, rather than bought, this book, It looks great, some of Mignola's best work ever, I thought, Chaykin does a very good job capturing the giveandtake bantering between the two leads, There are some really nice storytelling techniques, split panels, overlapping dialogue, etc, that I appreciated, but there's just not enough here to get over my complete and absolute lack of interest in Swords and Sorcery as a genre.
All of the stories were an absolute drag to get through, with nothing distinguishing to me, anyway this set of nebulous magical god beings from another set of similar archetypes, and I'm not sure if it was Chaykin or Leiber's shortcoming, but I found the heroes' true loves to be so bland that I only managed to be annoyed by the heroes' proclamations of love after the ladies were killed.


Actually, no, the second story wasn't a slog, I enjoyed the brief snippets of quests, little peeks into their lives, events taken without much context beyond providing some glimpse into the burgeoning bond between the two adventurers.
Fun stuff, but none of the other tales work for me at all, Since their first appearance in, Fritz Leibers Fafhrd and the Gray Mouser have ranked among the most beloved characters in fantasy.
Their rollicking adventures in the fantastic land of Nehwon have influenced the work of some of the best in modern fantasy, including Michael Moorcock, Terry Pratchett and countless others.
It had been far to long since I'd read any good Sword amp Sorcery when I picked this volume up at Hemingway's Books in Abbotsford, BC.
Mignola's art caught my eye, as it always does, I bought it on a whim, took it home, and eventually sat down with a glass of mulled wine and Thanksgiving leftovers to read it.


I loved it,

It doesn't read like a modern comic I think that's part of what endeared it to me.
This is oldschool Sword amp Sorcery to the core, the kind of fantasy that has been replaced by schlock like that Hansel amp Gretel: Witch Hunter movie we had to deal with.
Entertaining, but schlock. This book is gritty, streetlevel fantasy full of beer and blood, mud and monsters, It's myth born out of the age of Noir and Conan where barbarians and swashbucklers reigned supreme.
It was an age that I can wax poetic about, like I am right now, Mike Mignola did these stories their due justice, muted colours and high contrast, a stark blend of angles and flowing motion.
This is Mignola preHellboy, before he reinvented the gritty modern fantasy genre and blew us all away with the BPRD.


Read this book,

That is all, An easy from me. Although I enjoyed the art, the stories didn't make any sense, I think the issue is that Leiber's works are too complicated to be translated easily into graphic novel format.
Too much had to be left out and the result was a kind of hack and slash approach to the stories.
Фафгрд та Сірий Мишолов збірка веселих та іронічних історій, яку точно зацінять олдскульні пошановувачі величезного всесвіту Might and Magic, Пізнаючи по ходу оповіді характери велетня Фафгрда та спритного Мишолова, разураз ловиш себе на спробах порівняти персонажів зображених Чайкіним і Міньйолою то з легендарним кімерійцем, то з Гераклом та Іолаєм, а там глядь і цар Ітаки посміхається з обіймів сирен, а прочитавши до кінця сім історій про двох крутіїв, бюся об заклад, ви з посмішкою згадаєте кмітливого Сіндбадамореплавця.

Саме характерні фентезійні персонажі, стародавній всесвіт Невон, вигаданий Фріцом Лайбером, наповнений вежами, коштовностями, мечами, черепами й чаклунствами, де значення має тільки чия кров у тебе на долонях та кількість золота в мошні, не дають відкласти комікс убік та хоча б сьогодні вчасно влягтися спати.

Дуже цікаво було споглядати раннього Майка Міньйолу. У Фафгрд та Сірий Мишолов Майк ще не намацав свій унікальний “гострий” експресіоністський стиль, але його знаменита фішка з густими тінями, грою на контрасті та пристрасною любовю до готичної архітектури чітко прослідковується в збірці, створеній в далекомуроці.
І я вважаю, що, більшою мірою, саме завдячуючи майстерності Майка, мальопис набуває цієї неповторної фентезійной і магічної атмосферності та таємничості.

Я не читав оригінальний твір Фріца Лайбера, тому не можу порівнювати його з коміксадаптацією Говарда Чайкіна, але більшість претензій читачів стосуються саме його роботи з сюжетом. Особисто зазначу, що мені не сподобався дещо сіпаний темп розповіді та подекуди не зовсім логічний сторітелінг, що потребував додаткових пояснень і змушував повертатися до попередніх панелей, в місцях де малюнок гнав нас уперед.

На останок скажу так: якщо вам до вподоби фентезійні світи, вас надихають персонажі по типу Джона Картера, Гана Соло чи Індіани Джонса, то ласкаво прошу до Невону світу Меча та Магії. Chaykin's stilted dialogue is mindnumbing although I can't entirely say that this quality is farremoved from the source material, but this anthology still stands as an apt abbreviation/introduction to the Leiber series.
Obvious highlight: Mignola's and Williamson's fantastic artwork, It makes one regret the aesthetic shift Mignola underwent for the Hellboy series the watercolorlike designs blend his standard engraving style with an art nouveau influence with a richness that makes Seed of Destruction look like a pack of cheap Tarot cards.
Easily one of the best, weirdest comics I've read, A great adaptation of a great world,






/stars,