Procure Братик Біль, Сестричка Радість Formulated By Богдана Матіяш Displayed In Manuscript
речі, здається, більше пасують для персонального блогу. Письмо буває терапевтичним, але коли пишеш книгу важливо думати про свого читача, а не тільки поринати в свій світ і думки. Дуже прості і подитячому милі есеї про щоденні відчуття, почуття і переживання. Неначе думки вголос про те, як важливо жити довіряючи, жити люблячи і не боятись болю, якого можуть нам завдати. Бути вдячними за те, що є і насолоджуватись цими щоденними прекрасними і такими простими речима. Наївна та добра збірка Богдани Матіяш, наче картини примітивістів, наповнює внутрішнім світлом і спонукає побачити радість в кожній буденній речі. Бути вдячним за можливіть бачти, слухати, дихати Як часто ми про це забуваємо в щоденній гонитві за цілями та досягненнями,часом нав'язанами нам суспільством і насправді зовсім нам непотрібними, щоб бути щасливими. Адже справжнє щастя в нас самих. Мало хто пише так як це робить Богдана Матіяш. Поки я пила чай від застуди яка знову так невчасно, бо ще стільки роботи попереду, збірка есеїстики Братик Біль, Сестричка Радість від Видавництва Старого Лева діяла на мене терапевтично. Вона легка, ніби пудра. Неспішна, вдумлива і в той же час така глибока.
Тексти Богдани слід читати повільно, розглядаючи проміжки між словами, вдивляючись у глибину себе, вдихаючи по слову і тягнутися за кожним з них як за казкою або стиглими абрикосами. Ця книга про те, що навіть найгостріший біль може обернутися у радість. Просто не моя книжка. Я розумію, за що і чому вона може сподобатися іншим. Мені ж вона занадто наївна та занадто побожна. Бюся об заклад, у кожному малесенькому розділі було або слово бог, або творець чи святий. Для мене це занадто. Голден Колфілд, головний персонаж роману Джерома Селінджера Ловець у житі, хотів би, щоб письменник, чия книжка йому сподобалася, став його найкращим другом і щоб з ним можна було поговорити по телефону, коли заманеться. Вочевидь, цей ідеальний письменник поділяв однакові з Голденом цінності і тому видавався таким близьким. З цієї причини нова книжка Богдани Матіяш має багато шансів знайти прихильників і бути розтяганою на цитати, бо як не хотіти поспілкуватися з людиною, яка в непростий для сучасного українця
час віднаходить сили писати про те, чого найбільше потребуємо спокій, гармонію і любов
Книжка есеїстики Братик Біль, сестричка Радість торік отримала нагороду рейтингу ЛітАкцент року, поділивши перше місце з обговорюваним романом Софії Андрухович Фелікс Австрія.
Але якщо останній досить швидко встиг здобути поціновувачів і спровокував до дискусій, то перемога книжки Богдани Матіяш сприймається як несподівана тим більше, враховуючи, що журі віддало перевагу їй, а не нашумілій Месопотамії Сергія Жадана. Михайло Бриних назвав збірку Матіяш неймовірною енциклопедією світла, написана білим по білому, а Ростислав Семків подивувався з того, що збірка таких духовних вправ зявляється серед цифр та рейтингів.
Братик Біль, сестричка Радість це близько пятдесяти есеїв про різні життєві досвіди, повязані з осмисленням вічних проблем людини і її звязку з Богом. Ці есеї нагадують, радше, уривки зі щоденника наскільки вони не обтяжені ані сюжетом, ані редакторською вичиткою. Авторка не приховує наївності в оповіді, адже, за Жаданм, слова, якими можна все пояснити, завжди прості. І письменниця, здається, справді хоче розповісти абсолютно про все: радість і біль, дружбу і любов, природу й творчість, та насамперед як Богові вдається тримати людину за руку і як людина намагається не відпускати ту руку. В тривожний час, коли людина як ніколи відчуває потребу у вірі, що додає життю сенсу, роздуми про Бога і світ набувають нової актуальності. Інша річ, наскільки переконливо вдалося авторці справді сказати про все.
З одного боку, це надто добра і щира книжка, щоб її критикувати. Її написано просто щоб послати промінь добра із незаплямованого реальними проблемами сонця, і вона не претендує на більше. Філософія вдячності, прощення, замилування повсякденними явищами природи і речами близька кожній людині на землі, адже все це робить нас щасливими. По прочитанню лишається приємне відчуття того, що в душі щось урівноважується, адже ніколи не зайве нагадати собі про вдячність і прощення.
Та чи відкриває ця збірка щось справді нове, невідоме для людини, яка бодай іноді перечитує Євангеліє й послання святого апостола Павла Навряд. У багатьох моментах очевидність істин, які проповідує Богдана Матіяш, якто кажуть, зашкалює, бо не є її спостереженнями, а просто переповіданням Святого Письма з проекцією на власний досвід. Щирий, але дещо солодкавий і далекий від тих щоденних досвідів, яким властиве не тільки споглядання й роздумування, а й спілкування з людьми, побутові проблеми. Гармонійність цієї книжки і головний її посил у пошуках щастя сприймуть люди, в яких все в житті гаразд або налагоджується. Але для тих, хто не може дати ради проблемам приземленішим, міркування про Божий промисел, ангелів, рослин і таємницю Різдва лишаться просто красивими словами.
Тому ті, хто чекає від книжки відкриттів, неминуче розчаруються у збірці Братик Біль, сестричка Радість, натомість вона припаде до душі любителям насолодитися чужими рефлексіми і віднайти в письменнику друга, якому хочеться зателефонувати, щоб поговорити про гармонію. Адже у пошуках позитиву й життєствердності можна пожертувати любовю до справді цікавої літератури з міцним сюжетом про непересічний досвід. мені знайомі досвіди, описані в цій книжці: любити ліс, любити воду, любити осінь, що там далі за списком. але зі сторінок вони не відлунюють. не виникає відчуття "о, це така любов, як буває у мене" або "о, це зовсім поіншому, ніж у мене", бо текст проходить по вершечках цих досвідів, їх констатує вважайте, це такий розгорнутий чекліст на сто сорок сторінок, але не заглиблюється в них. і тому, хоч есеї й посвоєму симпатичні, після двадцятої сторінки здається, наче це все вже було: ті самі слова, ті самі думки, тільки цього разу вже не про небо, наприклад, а про сніг. .